Рішення ЄСПЛ

Справа «Каверзін проти України»

(заява № 23893/03, рішення від 15 травня 2012 року)

Застосування наручників до засудженого, якого  конвоювали троє охоронців у супроводі службового собаки, застосовувався до засудженого до довічного позбавлення волі, що був повністю сліпим та вимагав сторонньої допомоги для забезпечення життєвих потреб, є порушенням статті 3 Конвенції, як таке, що становило нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження.

​

Справа «Василь Іващенко проти України»

(заява № 760/03, рішення від 26 липня 2012 року)

Заявника та двох інших осіб було затримано за підозрою у вчиненні злочину. За твердженнями заявника, під час затримання він зазнав жорстокого поводження з боку працівників міліції.

До Європейського суду заявник скаржився за такими статтями Конвенції: ст. 3 – на те, що під час затримання він та інші затримані разом з ним особи були піддані катуванню з боку працівників міліції; ст. 34 – на те, що державні органи відмовляли йому в наданні копій документів з його справи, які були йому необхідні для направлення до Європейського суду в обґрунтування своєї заяви, та перешкоджали йому у відправленні листів, адресованих цьому суду; та ст. 6. – на несправедливість провадження щодо нього.

Суд постановив, що мало місце порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з тим, що заявника було піддано нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню з боку працівників міліції, а також, що Україна не дотрималась своїх зобов'язань за статтею 34 Конвенції у зв’язку з відмовою державних органів надати заявнику копії документів для його заяви до Суду.

Зокрема, з огляду на наявність у заявника тілесних ушкоджень, отриманих при його затриманні, що не заперечували сторони, та у зв’язку з тим, що Уряд не довів необхідності застосування до заявника сили при затриманні, Європейський суд встановив порушення Конвенції.

 У зв’язку з незабезпеченням заявнику державними органами можливості отримати копії документів, яких він потребував для обґрунтування своєї заяви до Європейського суду, останній дійшов висновку, що Україна не виконала свої зобов’язання за ст. 34 Конвенції щодо створення усіх необхідних умов для заявника з метою забезпечення належного та ефективного розгляду його заяви Європейським судом. 

З огляду на повторну констатацію такого порушення у справах проти України та на велику кількість подібних заяв, які перебувають у нього на розгляді, Європейський суд визнав проблеми, які призводять до них, системними та зазначив, що причиною такого порушення є відсутність чіткої процедури, яка надавала б ув’язненим можливість отримувати копії документів з матеріалів їхніх кримінальних справ самостійно або з допомогою державних органів.

Враховуючи особливу важливість права на подання індивідуальної заяви, закріпленого  статтею 34 Конвенції, для ефективного функціонування системи контролю, встановленої Конвенцією, Європейський суд зобов’язав Україну негайно вжити заходів законодавчого та адміністративного характеру з метою забезпечення доступу осіб, які перебувають в умовах несвободи, до документів, необхідних для обґрунтування їхніх скарг до Європейського суду.